Що таке метафоричний театр?

Отже, в попередніх дописах ми розглянули поняття психологічного театру та театру жорстокості (як окремого виду театру). Сьогодні поговоримо про театр метафоричний.

Точний період виникнення цього театру назвати важко. Адже метафора, як художній засіб, була присутня в театрі завжди. Проте її роль змінюється залежно від акцентів, які розставляє режисер. Так, саме режисер. Навіть до появи цієї відносно молодої професії (їй менше 200 років) метафора на сцені створювалась  саме авторами вистави, а не тексту. Хоча, звісно, драматурги також претендують на символічність в текстах, проте якщо говорити про кінцевий «продукт», то особливо в метафоричному театрі «останнє слово» в процесі творення за режисером.

Тож чим метафоричний театр відрізняється від психологічного? В його основу лягає висловлення людських почуттів та поведінки саме через призму образів та символів, а не взаємодії вербальної чи фізичної, подібної до реального життя. В таких виставах характерна наявність предметів, які позначають не своє пряме призначення. Або ж набувають декількох значень протягом вистави. Наприклад, прозорий фітнес-м’яч у нашій виставі «Готель «Portal’» отримує декілька трактувань в залежності від того, який персонаж з ним взаємодіє. І він ніколи не набуває свого прямого значення з реального життя. Також метафора може бути закладена в спосіб існування акторів на сцені. Коли воно дещо відрізняється від звичайної поведінки людини в житті. Наприклад, у виставі «Останнє полювання» актори існують якийсь час в образах хижаків із тваринного світу. Однак згодом ця поведінка змінюється, набуваючи подоби більше схожої на людську. І такий спосіб існування обраний задля символічного висловлення глибинної людської сутності. Метафоричність може бути виражена через будь-яку складову вистави. Важливо, щоб в результаті вона утворювала загальну картину символічного сприйняття. Особливість такої подачі суті вистави полягає в тому, що трактувань побаченого може бути декілька, в залежності від того, хто і як сприймає той чи інший символ чи образ.

На сьогоднішній день в Україні не часто трапляються приклади «чистого» метафоричного театру. Оскільки нам притаманна глибока психологічність в поведінці на сцені. Здебільшого це пов’язано з історичними подіями в розвитку нашого театру. Велику роль зіграли спроби докорінно винищити спадок Леся Курбаса, театр якого був яскравим прикладом саме багатошарової динамічної метафори на сцені, та насадження школи російської, де в основному домінував психологічний театр Станіславського. Намагатимемось утриматись від оцінювання сьогоднішнього етапу розвитку українського театру. Залишимо це театрознавцям. Просто приймемо як даність те, що маємо на сьогодні. Та радітимемо тому, що спадок Курбаса потроху повертається на нашу сцену.

Резюмуємо. В основі метафоричного театру лежить не пряме значення поведінки, предметів, звуків тощо. А надання їм унікальних трактувань в даній конкретній виставі.